akinak2000 (akinak2000) wrote,
akinak2000
akinak2000

ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА 1941-1945 рр. - ч.1.

Окупація України військами Німеччини та її союзників
Союзники Німеччини — Фінляндія, Угорщина, Румунія, Словаччина, Італія.
22 червня 1941 р. — початок Великої Вітчизняної війни.
План "Барбаросса" — воєнна операція проти СРСР. В її основу покладено ідею "блискавичної війни".
Передбачалося:
• швидке просування танкових дивізій німецької армії у
глиб території Радянського Союзу;
• прорив фронту радянських військ;
• їх оточення та знищення;
• Україну планувалося захопити вже в перші тижні війни.
На початку війни радянські війська було об'єднано у
два фронти — Південно-Західний і Південний під командуванням М. Кирпоноса та І. Тюленева.
Із суходільними військами взаємодіяли моряки Чорноморського флоту (командувач — адмірал П. С. Октябрський). Дунайська і Пінська військові флотилії.
Причини поразок Червоної армії в початковий період війни
1. Воєнно-політичне керівництво країни, очолюване Й. Сталіним, своєю антинародною внутрішньою та авантюрною зовнішньою політикою поставило СРСР на межу катастрофи.
2. Кращі військові кадри було репресовано. Протягом 1937-1938 рр. було знищено близько 40 тис. командирів і політпрацівників, із них 1800 генералів. На 1941 р. лише в суходільних військах не вистачало за штатом 66,5 тис. командирів усіх рівнів, а в авіаційних підрозділах — третини.
3. Молоді командири не мали необхідних знань і досвіду ведення війни. До початку війни лише 7% командирів Збройних сил СРСР мали вищу військову освіту, а 37% не пройшли повного курсу навчання навіть у середніх
військових навчальних закладах. Із 225 командирів полків жоден не мав вищої спеціальної освіти.
4. У військах панувала система жорсткої централізації управління і суворого підпорядкування, що сковувало ініціативу командирів, породжувало схильність до шаблонів, застарілих схем.
5. Час, виграний укладанням пакту з Німеччиною про не
напад у 1939 р., не був ефективно використаний для посилення боєздатності Червоної армії, зміцнення воєнної економіки.
6. Радянська військова техніка та озброєння поступалися
німецьким. Переозброєння відбувалося вкрай повільно.
З великим запізненням почали формуватися механізовані
корпуси.
7. Більше половини запасів зброї, боєприпасів, техніки,
пального було складовано поблизу кордонів, а тому захоплено або знищено противником у перші дні війни.
8. Було здійснено демонтаж інженерних оборонних споруд
на старому радянсько-польському кордоні, але не збудовано нових.
9. Й. Сталін не вірив фактам, які свідчили про готування
Німеччини до вторгнення. Під приводом небезпеки
спровокувати війну він заборонив привести прикордонні
округи у стан бойової готовності.
10. Використання Німеччиною промислових, сировинних,
продовольчих і фінансових ресурсів підкорених країн.
11. Неправильне твердження, що радянські війська вестимуть
воєнні дії "на ворожій території" та "малою кров'ю".
12. Переваги першого удару.
13. Розпорошеність сил Червоної армії на кордонах проти
Німеччини, Туреччини та Японії. 40 дивізій СРСР був
змушений тримати на східному кордоні, де стояла
мільйонна Квантунська армія Японії.
14. Міжнародна ізоляція СРСР. Відсутність надійних союзників.
15. Було допущено прорахунки у визначенні напрямку головного удару Німеччини. Головним уважався Південно-Західний, тоді як німці зосередили головні сили на Західному.

Мобілізаційні заходи 1941 р.
1. У низці районів запроваджено воєнний стан, відповідно
до якого військові власті дістали надзвичайні повноваження.
2. 7 липня 1941 р. — президія Верховної Ради УРСР, РНК
УРСР і ЦК КП(б)У опублікували звернення до українського народу, в якому закликали його дати рішучу
відсіч ворожій навалі.
3. Протягом перших трьох місяців війни з областей
України до лав армії та флоту пішло 2,5 млн осіб, понад
2 млн працювало на будівництві оборонних споруд, із
добровольців формувалися загони народного ополчення.
4. На 1 листопада 1941 р. від населення України до фонду
оборони надійшло близько 1 млрд карбованців, багато
дорогоцінностей.
5. Одним з найважливіших воєнно-економічних заходів
Радянської держави була передплата державної позики.
В роки війни сума передплати на державні воєнні позики по Україні склала понад 6 млрд 128 млн крб., а вся сума добровільних і примусових внесків населення у фонд оборони — майже 8 млрд крб.
6. Здійснювалася перебудова народного господарства на воєнний лад.
7. Було збільшено робочий день, вводилися понаднормові роботи.
8. До східних областей РРСФР, середньоазійських республік було евакуйовано понад 550 підприємств, майно багатьох колгоспів і радгоспів, у тому числі 30 тис. тракторів, 125 млн пудів зерна, 6 млн голів худоби.
9. Майже половину всіх виробничих потужностей, введених у дію в східних районах СРСР, становило промислове обладнання з України.
10. У глибокий тил було евакуйовано інститути Академії
наук, майже 70 вишів, близько 50 театрів. Вивозилися
найцінніші пам'ятки матеріальної та духовної культури — картини, рукописи, архіви та ін.
11. В Україні евакуацією заводів, фабрик і колгоспів, культурно-освітніх закладів, державних установ, людей керувала комісія на чолі з заступником голови РНК УРСР Д. Жилою.
12. На схід виїхало понад 3,5 млн робітників, селян і службовців.
13. Все, що не можна було вивезти, підлягало знищенню. Знищувалися значні матеріальні цінності під час відступу Червоної армії — промислові об'єкти, харчові запаси, мости, залізниці, затоплювалися шахти.
Було знищено Дніпровську ГЕС, зруйновано частину Бердичева, Києва, Харкова та ін.
14. У той тяжкий час від більшовицької влади страждали невинні люди. Перед своєю втечею сили НКВД знищили близько 15 тис. українських політичних в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Дубна, Золочева, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст.
Окупація України військами Німеччини та її союзників
1. З перших днів війни на західних кордонах України розгорілися кровопролитні бої. Головний удар німці завдали в напрямку Львова і Луцька. У тяжких умовах раптового нападу німецьких військ прикордонники і війська Південно-Західного фронту чинили відчайдушний опір.
Героїчно захищалися прикордонні застави:
О. Лопатіна під Сокалем, які 11 днів і ночей відбивали атаки ворога;
О. Кіжеватова у Раві-Руській;
М. Слюсарова у Перемишлі та ін.
У прикордонних битвах гітлерівська Німеччина завдала першої поразки Червоній армії. За короткий час німці захопили Галичину, Західну Волинь, Буковину, Бессарабію.
2. Величезні втрати на початку війни:
• протягом першого дня війни на радянських аеродромах
було знищено 1200 бойових літаків;
• за 3 тижні війни розгромлено 28 радянських дивізій;
• у середині липня 1941 р. Південно-Західний фронт утратив 2648 танків із 4200;
• в авіаційних частинах до 11 липня 1941 р. залишилося
всього 249 літаків;
• 3,8 млн солдатів і офіцерів загинули або потрапили в
полон.
3. 23-29 червня 1941 р. — найбільша танкова битва початкового періоду війни врайоні Луцьк—Броди—Рівне—Дубно З обох боків брало участь 2 тис. танків. Війська Південно-Західного фронту втратили в боях і на марші
понад 80% бойових машин.
4. 7 (11) липня — 19 вересня 1941 р. операція радянських військ.
На початку липня фронт біля Житомира і Новограда-Волинського тимчасово стабілізувався, але через прорахунки радянського командування Південно-Західний фронт потрапив в оточення. Проти нього наступали 40 німецьких дивізій групи армій "Південь".
Трагічні наслідки для Південно-Західного фронту принесла заборона верховного головнокомандувача залишити напівоточений Київ. Лише 17 вересня Ставка винесла рішення про здачу Києва. Проте було вже пізно — вороже кільце замкнулося. 19 вересня гітлерівці зайняли Київ. Під Києвом було втрачено чотири радянські армії. У полон потрапило 665 тис. радянських солдатів та офіцерів, багато загинуло.
20 вересня 1941 р. у нерівному бою на Полтавщині загинули командувач Південно-Західного фронту М. Кирпонос, член військової ради М. Бурмистренко та багато інших командирів і рядових бійців. Новим командувачем Південно-Західного фронту призначили С. Тимошенка.
5. 5 серпня — 16 жовтня 1941 р. — оборона Одеси радянськими військами (наступ німецьких і 18 румунських дивізій).
6. Вересень — жовтень 1941 р. — Донбаська оборонна операція радянських військ, яка закінчилася їх відступом і захопленням ворогом м. Харкова, південно-західної частини Донбасу та його виходом до Ростова-на-Дону.
25 жовтня 1941 р. — німецькі війська захопили м. Харків.
7. ЗО жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 р. — оборона Севастополя.
16 листопада 1941 р. — під тиском противника війська 51-ї армії змушені були залишити Крим та евакуюватися на Таманський півострів. Неокупованим залишився лише невеликий клаптик кримської землі з Севастополем.
8. 12 травня 1942 р. — контрнаступ радянських військ у
районі Харкова, який закінчився поразкою. Противник
оточив три радянські армії, в полон потрапили 240 тис.
червоноармійців. Німці знищили або захопили понад 2 тис.
гармат і майже 1400 танків.
9. 22 липня 1942 р. радянські війська залишили м. Свердловськ Ворошиловградської області, після чого вся територія України виявилась окупованою німецько-фашистськими військами.
Висновки
1. Перший період радянсько-німецької війни закінчився поразкою радянських військ в Україні та її окупацією.
2. У стратегічних і фронтових оборонних операціях першого
періоду війни, які були проведені на території України і
Криму, Червона армія втратила понад 2 млн вояків.
3. Попри величезні втрати, фашистський план "блискавичної війни" було зірвано, радянське командування отримало час для зосередження резервів і розроблення планів контрнаступу.
4. Тринадцять місяців замість запланованих кількох тижнів
витратив вермахт для загарбання України.
5. Втрата України істотно послабила економічний потенціал Радянського Союзу, адже перед війною УРСР
давала 50,5 % загальносоюзного видобутку вугілля,
67,7% — чавуну,
53,7% — сталі,
67,6% — залізної руди,
25,7% — електроенергії,
75% — цукру,
20% — товарного хліба,
20% — м'яса та ін.
За такої ситуації воєнні операції, проведені на території України як військами агресорів, так і Червоною армією, що чинили опір, мали кровопролитний характер.
ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ
Розчленування України
Німецькі власті переділили українські землі на чотири частини:
1. Чернівецьку та Ізмаїльську області було передано
Румунії.
Одещину, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської областей, лівобережні райони Молдови об'єднали в губернаторство "Трансністрія" і також оголосили частиною Румунського королівства.
2. Західноукраїнські землі — Львівську, Дрогобицьку,
Станіславську й Тернопільську області на правах окремого дистрикту (округу) під назвою "Галичина" було долучено до складу генерал-губернаторства, яке охоплювало польські землі з центром у Кракові.
3. Чернігівщину, Сумщину, Харківщину й Донбас, як прифронтові області, підпорядкували військовому командуванню.
4. Інші українські землі входили до складу рейхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному. Рейхскомісаріат поділявся на шість генеральних округів із центрами у Дніпропетровську, Мелітополі, Миколаєві, Києві, Житомирі та Рівному.
Рейхскомісаром Гітлер призначив Еріха Коха.
Нацистський «Новий порядок»
1.Гітлерівський план «Ост» передбачав перетворення України на колоніальну країну, аграрно-сировинний придаток рейху, «життєвий простір» для колонізації представниками "вищої раси". 2. На власній території українці перетворювалися на людей "третього ґатунку".
3.На окупованих територіях було заборонено всяку політичну діяльність і політичні партії. Нещадно винищувалися комуністи і комсомольці.
4. Протягом 103 тижнів окупації кожного вівторка і
п'ятниці у Бабиному Яру в Києві розстрілювали людей
різних національностей: українців, євреїв, росіян, циган
та ін. Жертвами масових розстрілів у Києві стали 195 тис.
осіб, у Рівному — 99 тис, сотні тисяч були знищені у
Вінниці.
5. Процес винищення єврейського населення отримав назву
Голокост.
У перші місяці окупації жертвами нацистів стали 850 тис. євреїв (усього за роки війни загинуло 1,4 млн євреїв). Дотепер відомо 248 місць їх масового знищення: Янівський табір у Львові, Жандармська балка у Дніпропетровську, Дробицький Яр у Харкові та ін.
6. Під час проведення каральних заходів було знищено 256 сіл, зокрема 97 — на Волині, 32 — на Житомирщині, в Сумській та Чернігівській областях — по 21 селу, в Київській — 17, в інших 20 областях — разом 68 сіл, а такі з них, як Ряски на Київщині, Кортеліси, Дубове, Окурівка та багато інших сіл на Волині було вщент спалено.
7. Всього в Україні було вбито й закатовано 3,9 млн
цивільного населення, 1,3 млн військовополонених.
180 концентраційних таборів, створених в Україні, стали
страхітливими "фабриками смерті". Українські в'язні утримувалися також у 26 таборах на території Європи.
8. До Німеччини вивозили устаткування, сировину, метали, продовольство, твори мистецтва (вивезено 40 тис.
найцінніших творів мистецтва, історичних реліквій та
колекцій) і навіть родючі українські чорноземи.
9. Для забезпечення безперебійного вивезення продовольства з України (на неї припадало 85% продовольства, вивезеного до Німеччини з окупованої частини СРСР) Гітлер зберіг у видозміненій формі колгоспи. Завдяки
цьому, а також небаченій жорстокості, лише за 1943-
1944 рр. до Німеччини було вивезено 9 млн тонн зерна,
622 тис. тонн м'яса, 950 тис. тонн олії, 108 тис. тонн
масла тощо, для перевезення яких було використано
1418 тис. вагонів.
10. На роботу до Німеччини було вивезено з України
2,4 млн чоловіків і жінок, переважно молоді.
11. Найбільші промислові підприємства оголошувалися
власністю Німеччини та були переділені між німецькими
економічними магнатами. На селянські двори накладалося 12 різних податків.
12. Окупаційні власті прагнули налагодити роботу
підприємств, електростанцій, залізниць. Запроваджувалася обов'язкова трудова повинність. Робочий день тривав12-14 годин, заробітна платня була мізерною.
13. Каральними органами окупаційних властей були:
Гестапо — державна таємна поліція,
СС — озброєні загони націонал-соціалістичної партії Німеччини,
СД — служба безпеки.
На захопленій території створювалися окупаційна воєнна і цивільні адміністрації, допоміжні адміністрації з представників місцевого населення, які співробітничали з фашистами. Створювалися міські управи на чолі з бургомістрами, волосні управи на чолі зі старшинами, сільські старости, допоміжна поліція.
14. На окупованих землях розгорнула роботу нацистська пропаганда: видавалося українською мовою 120 газет, діяло 16 радіостанцій, які викривали більшовицький режим і пропагували "новий порядок" в Україні.
Висновки
1, Окупаційні власті здійснювали широкомасштабну програму винищення населення України, її економічного пограбування і використання природних ресурсів у своїх цілях.
2. Окупаційний режим викликав загальне незадоволення
народу України і спричинив активізацію їхньої боротьби
проти фашистських загарбників.
РОЗГОРТАННЯ РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІ
Радянське комуністичне підпілля і партизанський рух
Рух Опору — антифашистський патріотичний рух народних мас, що розгорнувся на території України під час її окупації.
До 1941 р. сталінське керівництво СРСР, розраховуючи у майбутній війні вести бойові дії "на ворожій території", не подбало про підготовку організаторів підпілля і партизанської боротьби. Ця робота розгорнулася в перебігу війни, велася поспішно і не завжди кваліфіковано.
У червні — вересні 1941 р. в Україні було створено 33 підпільні обкоми, багато районних комітетів, первинних організацій і груп ВКП(б).
За перший рік війни на території України для партизанської та диверсійної роботи було залишено 3500 груп, багато з яких було розгромлено, до червня 1942 р. їх залишилося лише 22.
У червні 1942 р. почав діяти Український штаб партизанського руху під керівництвом Т. Строкача. Після перемоги під Москвою (грудень 1941 р.) комуністичне крило руху Опору в Україні активізувалося. Ширився партизанський рух в Україні.
Наприкінці серпня 1942 р. в Україні діяло 5 партизанських з'єднань (під командуванням С. Ковпака, М. Наумова, О. Сабурова, О. Федорова та ін.), близько 900 дрібних загонів. Тільки на Київщині їх налічувалося близько 20. Всього за роки війни на окупованій території діяло понад 60 партизанських з'єднань та близько 2 тис. загонів.
Наприкінці серпня — на початку вересня 1942 р. відбулася нарада командирів і комісарів партизанських з'єднань, секретарів підпільних парткомів. Учасники наради схвалили пропозицію щодо проведення глибоких рейдів на Правобережжя, де вплив більшовицьких підпільних і партизанських груп був незначним.
У жовтні 1942 р. в рейд на Правобережну Україну вирушили з'єднання С. Ковпака та О. Сабурова. За 30 днів вони пройшли з боями 750 км. Протягом війни з'єднання С. Ковпака здійснило 7 рейдів, пройшло тилами ворога 18 тис. км. Всього протягом війни партизанські загони України провели 19 рейдів загальною довжиною 52 тис. км. Ведучи активну "рейкову війну", лише протягом літа —осені 1942 р. партизани висадили в повітря 117 залізничних і шосейних мостів, пустили під укіс 158 ворожих ешелонів. За даними радянських істориків партизани України за
роки війни:
• розгромили 467 ворожих гарнізонів, комендатур, штабів поліції;
• пустили під укіс близько 5 тис. ешелонів із вантажами для фашистської армії;
• спалили або висадили в повітря 461 підприємство, 915
військових складів;
• знищили до 100 тис. окупантів.
На боротьбу проти партизанського руху німецьке командування кинуло 120 тис. вояків.
Активно діяли радянські партизани у період визволення України, допомагаючи Червоній армії у форсуванні водних перешкод і здійснюючи диверсії на залізницях і в тилу ворожих військ, що відступали.
Усього в Україні в партизанській війні взяли участь 220 тис. партизанів, 9 тис. із них загинули.
В Україні діяли антифашистські підпільні організації.
На окупованій ворогом території діяло 13 підпільних центрів, понад 3500 підпільних організацій і груп у складі 103 тис. осіб. Ось деякі з них:
• "Партизанська іскра", виникла в с. Кримки Миколаївської області. Очолював організацію вчитель В. Моргуненко. До її складу входили старшокласники місцевої школи. Проіснувала до лютого 1943 р.;
•у м. Сталіно (Донецьк) на чолі з учителем історії С. Матьокіним;
• у Ніжині — очолював Я. Батюк;
• у Краснодоні — "Молода гвардія";
• десятки інших.
Підпільники інформували населення про події на фронтах, зривали відправлення молоді до Німеччини, організовували саботаж на підприємствах, диверсії, збройні напади на поліцію та німецьких військовиків.
96 партизанів і підпільників України одержали звання Героя Радянського Союзу.
Tags: гениальное, история
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment